Войти
запомнить меня
или

Книги - 297303 Жанры - 263 Авторы - 66370 Серии - 6302 Пользователи - 85551



Олексій Бобровников ПОВІСТЬ ПРО НЕЩАСНИХ МАРСІЯН






Малюнки В. Панфілова

Перекладено за виданням: МИР ПРИКЛЮЧЕНИЙ № 9. Детгиз, 1963 г.







Розділ І, У ЯКОМУ СХОДИТЬ ЗОРЯ

Гори на протилежному березі були порослі лісом. Зубчастий силует його ледь виднівся на тлі нічного неба, але пориви вітру приносили легенький запах хвої і нічну прохолоду озера. А коли вітер ущухав, пахло соломою і курячим послідом.

Цей запах пташника був завжди неприємний Теду. Тед сидів на стовбурі дерева біля купи зрубаних гілок. Власне, цієї літньої пори йому не так уже й потрібне було паливо — просто блискавка розбила один старий клен, і Тед знайшов собі ще одне заняття, не менш безглузде, ніж інші.

Сьогодні йому особливо треба було зосередитись, набути колишньої ясності думок, бо назавтра випадала остання спроба вирватись із трясовини, що засмоктувала його.

Але думки ліниво розповзались, немов червоні лісові блощиці, коли зірвати кору з їхнього сховища на старому, порослому мохом пеньку. Вони невпинно стрибали, здійснюючи мандрівку з минулого в теперішнє і майбутнє, хоч ні теперішнє, ні майбутнє нічого доброго йому не обіцяло.

Тед ніколи не сподівався на чужу допомогу ні в грі, ні в бійці; мабуть, саме тому він був завжди таким невдахою у бейсболі.

Ніч була ясна. Тед подивився на небо. Серед зірок одна — червона — яскраво сяяла над обрієм. Чорт візьми, та це ж була його зірка!

«А я обіцяв їм злітати туди і розповісти про це під час зустрічі або навіть запросити їх з собою», — подумав Тед.

Закінчивши навчання, вони призначили цю зустріч.